28 - 29 квітня , на Черкащині у Холодному Яру відбулися заходи , присвячені 250-літтю КОЛІЇВЩИНИ та 100 - літтю УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ . На цих заходах були представники зо всіх куточків України - ветерани і учасники російсько-української війни , волонтери , вдови і матері загиблих Героїв , видатні українці , учасники останніх революцій та визвольних змагань в Україні . На виставковому майданчику були представлені фото матеріали цієї війни , зразки зброї і боєприпасів , які на ній використовуються , документи знищених окупантів на українській землі . Учасники цих заходів мали нагоду поспілкуватися , обговорити критичну ситуацію , від якої нині потерпає Україна , виробити спільну стратегію і тактику БРОТЬБИ по ЗВІЛЬНЕННЮ УКРАЇНИ від ЗОВНІШНЬОГО та ВНУТРІШНЬОГО ворогів . Заходи проходили у різних місцях Холодного Яру , тому присутні на них також мали чудову нагоду відвідати усі наявні там історичні пам'ятки Черкащини , довідатися нові , і ще не відомі факти про нашу славетну українську історію , вклонитися і віддати шану полеглим Героям . На цих заходах були представлені різноманітні сувенірні вироби народних умільців , у яких відображена наша історія , виступали відомі митці , музичні гурти . У складі делегації від ПОЛТАВЩИНИ був і представник від Семенівщини - Г.Пипич . СЛАВА НАШІЙ НЕСКОРЕНІЙ І НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ ! СЛАВА ЛИЦАРЯМ ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ПОЛЕГЛИМ ГЕРОЯМ ! Тарас ШЕВЧЕНКО
Холодний яр .
У всякого своє лихо,
І в мене не тихо;
Хоч не своє, позичене,
А все-таки лихо.
Нащо б, бачся, те згадувать,
Що давно минуло,
Будить бознає колишнє,—
Добре, що заснуло.
Хоч і Яр той; вже до його
І стежки малої
Не осталось; і здається,
Що ніхто й ногою
Не ступив там; а згадаєш,
То була й дорога
З монастиря Мотриного
До Яру страшного.
В Яру колись гайдамаки
Табором стояли,
Лагодили самопали,
Ратища стругали.
У Яр тойді сходилися,
Мов із хреста зняті,
Батько з сином і брат з братом
Одностайне стати
На ворога лукавого,
На лютого ляха.
Де ж ти дівся, в Яр глибокий
Протоптаний шляху?
Чи сам заріс темним лісом,
Чи то засадили
Нові кати? Щоб до тебе
Люди не ходили
На пораду: що їм діять
З добрими панами,
Людоїдами лихими,
З новими ляхами?
Не сховаєте! над Яром
Залізняк витає
І на Умань позирає,
Ґонту виглядає.
Не ховайте, не топчіте
Святого закона,
Не зовіте преподобним
Лютого Нерона.
Не славтеся царевою
Святою войною.
Бо ви й самі не знаєте,
Що царики коять.
А кричите, що несете
І душу і шкуру
За отечество!.. Єй-богу,
Овеча натура;
Дурний шию підставляє
І не знає за що!
Та ще й Ґонту зневажає,
Ледаче ледащо!
«Гайдамаки не воины —
Розбойники, воры.
Пятно в нашей истории...»
Брешеш, людоморе!
За святую правду-волю
Розбойник не стане,
Не розкує закований
У ваші кайдани
Народ темний, не заріже
Лукавого сина,
Не розіб'є живе серце
За свою країну.
Ви — розбойники неситі,
Голодні ворони.
По якому правдивому,
Святому закону
І землею, всім даною,
І сердешним людом
Торгуєте? Стережіться ж,
Бо лихо вам буде,
Тяжке лихо!.. Дуріть дітей
І брата сліпого,
Дуріть себе, чужих людей,
Та не дуріть бога.
Бо в день радості над вами
Розпадеться кара.
І повіє огонь новий
З Холодного Яру.
Вьюнища,
17 декабря 1845
|