Лукава осінь у саду      Вчорашнє літо підпалила     І як до тебе я дійду ? -     Горить рушник , що ти стелила .    І я не знаю , що робить .  Останні квіти догорають .   О , чом так довго полум'я палає ?  :  Чом роси з зорями зникають ?  Єдину б квітку врятувать  ...    Та осінь сипле золоті жаринни         Й душу обпікає     Ось - ніби хусточка легка ,    Тумани впали - і не стало    Тієї квітки з рушника ,  Що літо зорями зіткало .                                                                                                                                                                                               Сліпий поет з  с. Погребняки  , який безмежно  любив  і прославляв людей  , і свій  неповторний край !  Твоє любляче серце замінило тобі втрачений зір і  відкрило глибини краси людської душі ! Вічна память тобі , Іване   ...!!!  Вдячні земляки , які тебе завжди памятатимуть !