Куди  не глянь - усе навколо біле !

                       Лише на сході - вогняна кайма .

                       Весна і літо, й осінь вже пробігли .

                      Неначе звір голодний вітер скиглить, 

                      Незчувсь, коли підкралася зима .

                      І сивий Дніпр , і річка , і озерце - 

                     Мов панцир лід , янтарний лід лежить .

                     Та світле щось співає стиха серце ,

                     Скрізь білий сон , а невгамовне серце , 

                     Вже спотикаючись , кудись усе спішить !

                    Дитячий сміх нестримно , без вагання 

                    Вдаль покотивсь продовженням доріг .

                    ... Як чистота останнього кохання ,

                    На землю випав сніг ...

                    Цей перший   білий  сніг  .

                                                                                                                                                                                                Олексій Олексійович Дудник ... Лагідної и спокійної вдачі, прівітній и невгамовних, небайдужий и турботливих! Таким ВІН запам'ятався, багата з нас. Світлих Вам світів, Олексію Олексіовічу! Пам'ятаємо, цінуємо - Ваші труди, вашу доброту, вашу душу - викладеня у таких простих, и в одночас Близько, кожному, Віршах ...!