Я піду від людей ,коли стане
Так нестерпно на серці моєму .
А прийду я до дідових яблунь ,
Помовчу на задумливу тему .
Ні , не з'їхав я з глузду , а просто
Щось в душі обірвалось від того ,
Що на стіни глухі натикаюсь .
Що про пісню не знаю нічого ,
Хай що хочуть про мене говорять
Глухі стіни казенного дядька ,
Не прийдуна поклін я до нього ,
Хоч уже на душі чорна латка .
Ні , я краще піду в сад і душу
Покладу на простягнуті віти :
Вони все розуміють , і роси
Будуть довго зорею ясніти .
І я знов оживу на раменах
Сивих яблунь , мов цвіт їх весною ,
І прийду до людей непокірним
Знов боротись з глухою стіною .
.
...
Читати далі »